Засновник WordPress Core AI Team пояснив, як оптимізувати контент для AI-агентів
Дата публікації
02.02.2026
Джеймс ЛеПейдж — засновник WordPress Core AI Team і керівник напряму AI в Automattic — поділився баченням SEO в епоху агентського інтернету. Його команда координує всі AI-проєкти в екосистемі WordPress, включно з тим, як AI-агенти взаємодіятимуть із сайтами на CMS. І його висновки суперечать хайпу навколо GEO та AIO — нових напрямків оптимізації під штучний інтелект.
AI-агенти використовують звичайну пошукову інфраструктуру
Головна теза ЛеПейджа: агенти працюють із тими ж індексами, що й класичні пошуковики. ChatGPT використовує Bing, Anthropic — Brave, а Google — власний індекс. Механіка вебу не змінюється. Змінюється лише те, хто здійснює переходи.
«Мене дивує, скільки грошей вливається в AIO та GEO стартапи, коли базовий спосіб отримання інформації агентами — це наявні пошукові індекси», — досить провокативно пише ЛеПейдж.
AIO — це longtail-оптимізація
За словами експерта, більшість того, що індустрія називає AI-оптимізацією, насправді є звичайною роботою з довгохвостовими запитами. Schema-розмітка, семантична щільність, внутрішня перелінковка — усе це базові практики внутрішньої оптимізації, що працювали й до появи AI-агентів.
«В індустрії є певний FUD*. Мільярди доларів течуть в AIO та GEO, тоді як AI-оптимізація — це переважно оптимізація під longtail-запити», — зазначає ЛеПейдж.
*FUD (англ. fear, uncertainty and doubt — страх, непевність та сумніви) — тактика психологічної маніпуляції, що застосовується в маркетингу, найчастіше tech-індустрії.
Як має виглядати контент для агентів?
ЛеПейдж рекомендує організовувати контент «інтенціонально» — з огляду того, як агенти його споживатимуть:
- Структурований markdown і чиста семантична розмітка, яку легко парсити.
- Ієрархія, що показує, яка інформація авторитетна, а яка — допоміжна.
- Поетапне розкриття інформації (progressive disclosure): спочатку резюме, потім деталі.
- Внутрішня перелінковка, що пояснює зв’язки між документами.
- Контент, який чітко комунікує своє призначення.
«Уявіть різницю між купою документів і добре організованим брифінгом. Обидва містять однакову інформацію. Один значно кориснішій для того, хто намагається швидко зрозуміти, що ви пропонуєте», — пояснює експерт.
Парадокс майбутнього
Цікаво, що далі ЛеПейдж робить протилежне передбачення: у майбутньому агентам не потрібен буде сайт — лише контент. Та сама «купа документів», але структурована. Дані відокремляться від візуального представлення та подаватимуться у форматі, зручному для кожного конкретного запиту.
Він описує чітку прогресію:
- Зараз: Perplexity-подібний пошук — агент збирає, синтезує та показує контент користувачу. Людина приймає рішення і діє самостійно.
- Близьке майбутнє: користувачі делегують конкретні завдання з чіткими специфікаціями. Агенти можуть здійснювати покупки чи бронювання в межах визначених повноважень.
- Далеке майбутнє: агенти діють автономно на основі попередньо встановлених правил і стають самостійними економічними акторами.
«Прогресія йде до більшої автономії, але це не означає, що люди зникають із процесу. Це означає, що цикл контролю стає ширшим. Замість схвалення кожної дії користувачі встановлюють правила та переглядають результати», — пояснює ЛеПейдж.
Що робити вже зараз?
ЛеПейдж підкреслює, що між сьогоденням і повністю автономними агентами існує «середня зона», важлива прямо зараз. Поки сайти не мають власних AI-делегатів, контент можна подавати у спосіб, зрозумілий для агентів.
Рекомендації керівника відділу ШІ в материнській компанії WordPress — це практичний чекліст для власників сайтів на WordPress:
- Впорядкуйте структуру контенту на рівні сторінки та всього сайту;
- Додайте schema-розмітку, що допоможе ШІ-агентам зрозуміти, що саме ви пропонуєте;
- Побудуйте логічну перелінковку, що пояснює зв’язки між сторінками;
- Подавайте інформацію порційно — від загального до конкретного.
Базове семантичне проєктування та технічна оптимізація працюють і для пошукових систем, і для AI-агентів.
Комментарии